В селі Уханька жив ще його дідусь. Саме він навчив добродія Віталія арифметики і зацікавив азами фізики. Родина Ващуків була українською, як і інші односельчани. Від сучасної Волинської області Уханьку відділяла річка Буг.

У 1945 році родину 5-річного Віталія з парою коней і корів повантажили в один вагон та депортували на Миколаївщину в УРСР.

Сталося все без попереджень, часу на збирання не було.

У Польщі родина Ващуків залишила:
помешкання площею 185 м²,
5, 96 гектарів землі, з них 2,5 - орної,
115 м² стодоли, садок.
Довідку із описом майна надав Державний архів у Львові.

Віталій Іванович пам'ятає, що на Миколаївщині харчувалися переважно пшоняною кашею, хліба було обмаль. У 1947 перебралися у село Звірів, що неподалік Луцька. Решту життя Віталій Іванович поєднував професію з мандрами, але вже не переїздив із Волині.

Розмовляли в Перевірську мішанкою польської та української. Навіть вдома в українській родині Микола Пахолок часто чув польську.
Тому на перших порах в УРСР тяжко акліматизовувався і через постійні непорозуміння з ровесниками - їх смішило те, які слова вживає Микола, а він просто не розумів, що кажть інші.

Частина його близької родини залишилася у Польщі, тому що тітка вийшла заміж за поляка й асимілювася - їх акція депортації оминула. Родину 5-річного Миколи депортували наприкінці 1944-го року. Зі собою вдалося взяти 7 центнерів зерна.

На Волинь Пахолки прибули влітку 1947-го, утікаючи від колгоспів. Неподалік Луцька працювали на жнивах, щоб назбирати коштів на помешкання. Два роки зимувати довелося в землянці, яку спорудили власноруч.